- делегувати
- -у́ю, -у́єш, недок. і док., перех., рідко.Обирати або уповноважувати делегатом.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
делегувати — дієслово недоконаного і доконаного виду … Орфографічний словник української мови
делегований — а, е. 1) Дієприкм. пас. теп. ч. до делегувати. •• Делего/ване законода/вство видані урядом за уповноваженням парламенту нормативні акти, які фактично володіють силою закону. Делего/вані фу/нкції, повнова/ження функції, повноваження, що їх набуває … Український тлумачний словник
делегування — я, с. 1) Дія за знач. делегувати. 2) Передача функцій, повноважень на певний час із збереженням у делегуючого суб єкта права повернути їх до власного виконання. •• Делегува/ння креди/ту передача власником кредиту повноважень іншій особі щодо… … Український тлумачний словник
де... — префікс Префікс в багатьох словах іншомовного походження, що вживаються в лемківській говірці, який надає відтінку значення кількаразового повторення чогось, а також інших відтінків, напр.: декалькувати, декляматор, деклямувати, деклямуваня,… … Словник лемківскої говірки